Історична довідка
Витоки нашої школи
Освіта в Дашківці починала свій розвиток у далекім ХІХ ст., коли село було хутором, який належав до Сокільської волості Кобеляцького повіту Полтавської губернії. В ньому налічувалося близько 20 дворів, де проживало майже 200 жителів, які свято вірячи в чудодійну благодать Всевишнього щонеділі і по великих святах відвідували Успенську церкву, яку було збудовано в 1875 році. При ній було відкрито церковно-парафіяльну школу, яка розміщувалась в приміщенні церковної сторожки. Учителем був місцевий священник на прізвище Нікіфоров.
Спогади випускника тієї школи нам передала ветеран педагогічної праці Педашенко Любов Василівна. Її батько Соляник Василь Іванович з бідної сім’ї, та коли відкрилася школа – його віддали на навчання. Учні були різного віку, налічувалося їх близько 20, діти старалися навчатися, тягнулися до грамоти. Крім знань з арифметики, читання та граматики були уроки та Закону Божого, нормами якого були совість, скромність, повага до батьків, вчителя і до дорослих взагалі. Василь Іванович закінчив 4 класи Дашківської церковно-парафіяльної школи з хорошими оцінками, на той час був грамотним хлопцем. Адже він умів читати, писати, рахувати.
Часи були нелегкі. Не в кожній сім’ї були одяг та взуття дітям. Тому були діти яким учитися хотілося, але не було змоги.
Йшли роки… На зміну попередньому прийшло ХХ століття. Поступово збільшувалося населення Дашківки, а значить і кількість учнів. З перших років Радянської влади в селі почала працювати загальноосвітня початкова школа. З 1920 по 1932 рік учителем в ній працював Дашко Федір Васильович.
В 1932 році початкову школу було реорганізовано в семирічку. Школа займала кілька приміщень. Одне з них було збудовано, орієнтовно, за теперішньою зупинкою. Там було дві класні кімнати і кімната, де жив директор школи Комишний Семен Єгорович, який очолював педагогічний колектив з 1934 по 1939 рік. Окремі класи розташовувалися в звичайних сільських хатах. В школі з’явилася бібліотека, стали працювати молоді спеціалісти, які закінчили педагогічні курси або учительський інститут. Перед війною в нашій школі працювало 12 вчителів, навчалося 245 учнів. Всього за довоєнний період 7 класів закінчило 240 осіб.
1941 рік… Неймовірно важким тягарем Велика Вітчизняна війна лягла на плечі всього нашого народу, в тому числі і наших односельців. Серед усіх своїх злодіянь окупанти нанесли нищівного удару Дашківській школі. Шкільні приміщення були спалені, постраждала матеріальна база, втрачені наочності, підручники. До 1943 року школа не працює.
Довгождане, омріяне визволення жителям тодішнього Кишеньківського району принесли наші війська 23 вересня 1943 року. Одразу після визволення Дашківська семирічка поновлює свою роботу. Це було приміщення на одну класну кімнату. Вона знаходилася в сільському клубі, який розташовувався орієнтовно за теперішньою конторою ПСП “Надія”. В клубі була читальня, там і навчалися діти. Директором школи працювала нині покійна Соколяненко Ксенія Афанасіївна. Людина доброї душі, чуйна і щира. З її клопотань до нашої школи приходять працювати учителями російської та української мови і літератури молоді, маючи вищу освіту , енергійні, красиві зовнішністю і душею жінки, учителі за покликанням. Це Євдокія Антонівна Луговська і Дарія Хомівна Андрійко.
Своїм завзяттям, веселою вдачею вони внесли новий струмінь в життя школи. За їх безмежну любов до дітей, щирість, людяність і учні, і вчителі, і батьки називали їх лагідно – Дуся Антонівна і Даша Хомівна.
Після перемоги в нашу школу прийшло поповнення вчителів-фронтовиків.
Всі ці вчителі були цілим світом доброти, благородства, мудрості, життєстійкості. Скільки життєвих сил, енергії, оптимізму було в них. І все це дарували вони своїм вихованцям.
Слід сказати, що ті, хто закінчував тоді семирічку були досить грамотними людьми. Вони могли працювати обліковцями, бухгалтерами і, навіть, головами колгоспів. І також могли при бажанні і можливостях навчатися у районних десятирічках і, навіть, вступати до училищ.
В 1955 році в школі вперше було набрано восьмий клас, це означало, що наша школа стала середньою. Вона до кінця 1994 року знаходилася в старому приміщенні.
Педагогічний колектив вже більше 20 років працює в сучасній великій школі. Сьогодні він налічує 20 учителів, які перейняли естафету в старшого покоління освітян: Черкаської А. Є., Самокиші Л. Г., Педашенка М. І., Педашенко Л. В., Неживого Я. М.,Гармаш Л. Г.Багато років віддали освіті педагогічні династії: вчителі фізкультури Теркун Д. П. і Теркун З. І.та їх син Теркун В. Д., учитель української мови та літератури Логвиненко Н. О. та її син, вчитель початкових класів, Логвиненко Д. М.
Нашій школі завжди щастило на мудрих керівників. В різні роки її очолювали Сироватко О. Й., Шевченко М. М., Соколяненко А. В., Онищенко Ф. П., Самокиша М. П., Калантиря О. І, Чуйко І. О, Вовченко Ю. Я., Гординський М. Г., Сєрік П. П., Сиса І.І., Миндрул В. М.
Школа , як мати, слідкує за своїми, випускниками, вони її гордість. Дуже приємно, що наших учнів знають не тільки земляки, а й вся Україна. Свого часу в Дашківській школі навчалися:
Соляник Федір Трохимович – Заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент кафедри ендокринології, кавалер ордена Княгині Ольги,
Андрушко Юрій Анатолійович – артист хору Державного академічного Маріїнського театру ( м. Санкт-Петербург, Росія).
В 2015 році Дашківська школа відзначила ювілей – 140 років з дня її заснування і 60 років з дня надання їй статусу середньої.
На сьогодні педагогічний колектив школи нараховує 19 вчителів. В школі навчається 145 учнів
